uncle_kazkar

Дивлюсь на свій блог і розумію, що останнє оновлення датується 25-м березня. А колись раз на тиждень писав. Не те щоб не було про що писати, просто таке враження, що народ масово втік з Живого Журналу. Тому: поки цей пост не набере хоча б 20 коментів від різних людей, продовжувати писати не буду. Спеціально не буду кроспостити.

Часом буває так, що потрібно сидіти і виконувати якусь рутинну роботу, але немає ніякого бажання це робити: постійно відволікаєшся на якісь речі або думки і робота не йде. Це відбувається через те, що робота займає далеко не 100% уваги. Виглядає це приблизно так: робота займає, для прикладу, 75% уваги, а решта 25% витрачаються на думки, які хаотично виникають в голові, але не закінчуються ніякими умовиводами та висновками, тому що 25% недостатньо для умовиводу. В результаті мозок мучиться і перебує у стані, схожому на напівсонний — думаєш про все і ніпрощо водночас, від чого мозок або виснажується, або намагається виділити більше ресурсів під думки. В обох випадках страждає робота. Тому, під час рутинної роботи, яка займає багато часу і, водночас, не дуже кропітка, можна і треба слухати музику або аудіокниги, дивитись серіали тощо, тобто, робити все, щоб забити точно 25% уваги, яка лишилась без діла.

«Скільки людей, стільки й думок» — буллшит. Людей набагато більше.
«В кожного свій смак» — буллшит. Він є в одиниць.

Сьогодні прокинувся в шоці від того, що вже перше лютого. Коротко розповім, що сталося за цей місяць.

Перш за все, в суботу нас пофоткала Наталя:


Був сильний мороз, −16 °С, тому фоткались дуже швидко і їхали грітись. Як наслідок — досі лежу з температурою :) хоча захворів напередодні. Всі фотки можна глянути в альбомі «Андрій і Христя :)».

В минулий четвер Оксана захищала бакалавра і я їй трохи допоміг з рендерами. Вийшло прикольно, спробував кілька нових для себе прийомів.


Захистилась на «відмінно», я радий :)

Ніяк не викладу останній курсовий, який ми робили разом з Христею. Робили довго, переробляли кожен шматочок по двадцять разів, дуже не встигали через це. Якщо враховувати, що минулий семестр був скороченим і ми перші кілька тижнів вчились в іншій групі, де трохи інша програма, а потім я з місяць фігачив підоснову, обмальовуючи купу різних схем і карт, то ми впорались із завданням кльово. На подачу і пояснювальну записку пішла доба (дякуємо Олесі за ноут, він нас реально врятував) — такої халтури я ще ніколи не валив. При халтурній подачі, ми вклали в проект цікаві шляхи розвитку і функціонування території, передбачили її функціонування на час проведення «Євро-2012», подальший розвиток і проведення можливої Зимової Олімпіади 2025-го року; використання території після цього. Всього вийшло 4м², але, якщо клікнути на прев’юшку, відкриється тільки 3м² — одну частину ми вирішили нікому не показувати :).


Так як містобудівні проекти — це не хухри-мухри, дивлячись на картинку неясно взагалі нічого, читайте пояснювальну записку.

До речі, я тепер староста групи, а останню сесію здав з однією четвіркою (+11 «відмінно»). Вперше таке.

А ось так мої френди відповіли на запитання, яке свято для них важливіше :). Цікаво, що співвідношення саме 80/20.



P.S. Пости на замовлення в процесі написання (не подобається те, що виходить).

Продам комп’ютер. 3200 грн.


Купував три роки тому, останній рік не використовувався. За цей час не було жодної проблеми. Причина продажу — користуюсь ноутбуком через постійні переїзди.

Процесор: Intel® Core™2 Quad Processor Q9400 (6M Cache, 2.66 GHz, 1333 MHz FSB)
ОЗП: Transcend 2×2GB DDR2 800 DIMM CL5
Материнська плата: Gigabyte GA-P35-S3G
Відео: NVIDIA GeForce 9500GT (Gigabyte GV-N95TOC-512H)
Жорсткий диск: Seagate 320 + Seagate 160
Корпус: Microlab M4815-420-D
Блок живлення: Microlab M-ATX-420W
Звук: Creative Audigy 2 (Emu10Kx)
Дисковод: LG Super Multi
В подарунок можу дати якусь клавіатуру і мишку.

Індекс сумістості з Віндовс:

2011-й рік, в цілому, був кльовим. Сталося багато поганого, але, рано чи пізно, воно мало статися, бо було неминучим. Разом з тим сталося багато приємного. Більше нічого придумати не можу, тому просто побажаю френдам всякого різного. Я не буду називати імен, тут побажання для найближчих друзів, для знайомих, для людей з минулого, для людей, з якими бачився раз чи двічі або взагалі знайомий тільки через інтернет. Можете перечитати всі побажання і вгадати, яке саме стосується Вас: тримай той самий курс і надалі; більше слухай, менше говори; не тупи; не перебільшуй; ти, до речі, також не тупи; прислухайся до своїх бажань; не зазнавайся, навіть якщо є на те всі підстави; не переживай так про дурню; частіше дзвони; а ти вибач, що я не дзвоню; приймай себе такого, як є; більше аналізуй.

Вчора зовсім випадково почав думати про таку штуку: чому деяким людям я допомагаю із задоволенням, а деяким відразу хочеться відмовити. Взагалі допомагати — це кльово, я якось напишу про це повноцінний пост + згадаю там про правило десятини Папанека (дизайнер має 10% часу працювати без оплати для покращення світу) і розповім, як багато це дає для самого дизайнера і, взагалі, для всіх (хоча, про що там писати — ви і самі розумієте, як круто, коли замовник не має морального права вимагати щось від вас — повна свобода дій :-) ).

В чому суть висновку, який я зробив: людям не подобаються нав’язані обов’язки. Людей не пре стояти в черзі і ще більше не пре пертись у військомат або в поліклініку на обов’язкове обстеження. Людям, переважно, не подобається те, що треба боротись за виживання і підтримувати свою життєдіяльність. Але, з іншого боку, люди нормально сприймають обов’язки, до яких зобов’язали себе самі (сорі за тавтологію). Наприклад, ніхто не скаржиться на проблеми з навчанням, якщо вибір місця навчання — це обґрунтований особистий вибір студента. Скаржаться на окремих викладачів або предмети — які є обов’язковими, але непотрібними (передаю привіт цивільним захистам і охоронам праці), тобто, скаржаться, тому що існують довбані нав’язані обов’язки. Ось що показало соціологічне мега-опитування серед моїх френдів:



Мої здогади підтвердились. А тепер, пам-парапам, сам лайвхак: для того, щоб люди вам допомагали, просіть про допомогу так, щоб людина сама захотіла вам допомогти, а не сприймала це як нав’язаний обов’язок. Наприклад (з прикладами мені важко): «де моя яєшня?» — не гуд, а от «я такий голодний і змучений» — гуд :-). Гомо сапієнс істота благородна і вона сама себе зобов’яже і виконає зобов’язання. І не треба мені тут говорити про те, які люди жлоби і жорстокі. Просто не треба спілкуватися з мудаками (серед моїх знайомих, наприклад, взагалі немає мудаків). Ще одна важлива штука: ніхто нікому нічого не зобов’язаний — люди вільні і можуть чинити так, як вважають за потрібне. І ще одна порада для людей, яким важко в стосунках: формула здорових стосунків — нічого не просити, прислухатись, давати. Якщо обидві половинки слідуватимуть цьому правилу — життя без сварок і проблем гарантоване.

P. S. Не використовуйте цей лайфхак лицемірно, обманювати — погано.

Коли ми заходимо на якийсь сайт, зазчичай потрібно вводити логін, пароль, натискати на «запам’ятати мене» і потім натискати на «Вхід». Коли руки і так на клавіатурі, а не на мишці (вводимо ж логін-пароль), між формами зручніше переключатися Табом. Так от, дуже не люблю, коли «запам’ятати мене» розміщено після «Вхід». Доводиться проскакувати «Вхід», а потім повертатися шифт-табом — це довго і дуже дратує. Веб-дизайнери, візьміть до уваги.

Придумав таку штуку: можна робити піжами товстими, як зимові куртки — тоді не потрібна ковдра і якщо ви спите не одні — подушка, так як можна спати на своїй другій половинці :)
Нема часу на фотошоп, тому вдовольняйтесь уявою :)

Нещодавно зробив у В Контакті таке-от опитування:

До речі, дякую тим ≈20-м людям, які постійно приймають участь в моїх опитуваннях :)

В чому суть: нещодавно зауважив за собою, що я всіх людей за замовчуванням вважаю кльовими, якщо це стосується особистісних якостей. З професійної точки зору досить просто оцінити, що людина знаходиться або набагато нижче від мене, або набагато вище. А от зрозуміти людину як людину доволі складно. Тому всі люди для мене офігенні, поки в процесі спілкування я не виявлю, що не такі вони вже й офігенні :). Наприклад, якщо мені хтось стане на ногу і не вибачиться, я подумаю, що людина просто спішила і не помітила. Або якщо хтось не привітався — горло болить, або не почув. Багато людей, як мені здається, відразу підозрюють найгірше. Тобто все навпаки: при знайомстві думають: «який же ти ідіот», а вже потім: «не такий ти вже і поганий».

P. S. В Контакті зараз кльово як ніколи. Останнім часом не користуюся ані ЖЖ, ані Фейсбуком, ані Твіттером, ані Джиплюсом (там взагалі просто зарежився і не заходжу).